Джессі Оуенс і нацистські шиповки: як взуттяр зруйнував міф Гітлера

«Кажуть, випустили 25 тисяч голубів, — згадував американський легкоатлет Луї Замперіні. — Небо аж потемніло від них. Голуби кружляли над головами, а потім гримнув гарматний постріл. І це просто сполохало їх. У нас були солом’яні капелюхи — пласкі такі — було чути як по них цокає: „цок-цок“. А жінок й зовсім шкода, бо їм падало просто на волосся. Це була суцільна маса того самого… І, скажу вам, це було дуже смішно».

Менш за все Гітлер волів, щоб нацистська Олімпіада виглядала смішною. Втім, голубів ще можна було пережити. Та на цих іграх трапилося те, чого пропаганда пережити не змогла. Головне приниження їх чекало не в небі. А на біговій доріжці.

Нацисти сміялися над ідеєю змагань з «расово неповноцінними»

Стадіон на Olympischer Platz, 3, в Берліні справив похмуре враження. Саме цього зловісно-величного ефекту і домагалися його творці. У 1934 році вони розпочали будівництво споруди, якій не було б рівних у світі. Архітектурний стиль нагадував давньогрецькі храми, римський Колізей і пригнічував готичною суворістю.

Олімпійські ігри мали пройти в Берліні ще 1916 року, проте через Першу світову війну їх скасували. Міжнародний Олімпійський Комітет у 1931 році знову довірив Німеччині право провести ігри 1936-го. Тоді країна ще жила в умовах Веймарської республіки.

Однак Гітлер ще у 1932 році називав Олімпіаду «змовою проти арійської раси з боку масонів та євреїв». Нацистські журналісти вправлялися у зневажливих висловлюваннях щодо змагань із «ворожими» націями та «расово неповноцінними» спортсменами. Ставши канцлером у 1933-му, він свою думку не змінив.

Міністр пропаганди Йозеф Геббельс та член МОК Теодор Левальд почали переконувати його не відмовлятися. Це був шанс створити ілюзію пацифізму і водночас довести перевагу «арійської» сили. Якщо ж ігри скасують, Німеччина виглядатиме слабкою.

До травня 1933 року Гітлер дав зрозуміти, що згоден. Він не пошкодував коштів на будівництво стадіону та олімпійського селища. За проєкт узявся архітектор Вернер Марх. Будівництво одного лише стадіону обійшлося в 77 мільйонів марок.

Теодора Левальда призначили президентом оргкомітету. Його друга Карла Діма — генеральним секретарем. Саме Дім запропонував відродити естафету олімпійського вогню. Його планували запалити від сонячних променів. Потім три тисячі бігунів протягом 12 днів мали пронести вогонь через Грецію, Болгарію, Югославію, Угорщину, Австрію, Чехословаччину та Німеччину до Берліна.

Нацистське керівництво було в захваті. Біг зі смолоскипами нагадував факельні марші. Маршрут територіями, які входили у сферу інтересів Німеччини, мав переконати громадян цих країн у мирних намірах.

Світова спільнота розділилася. Одні казали: треба йти на поступки агресору. Інші вимагали негайно скасувати Олімпіаду. Частина спортсменів відмовилася від участі після ухвалення Нюрнберзьких расових законів у вересні 1935-го.

Радянський Союз теж виступав проти Берліна. Сталін лобіював проведення ігор у Барселоні. Проте громадянська війна в Іспанії зруйнувала ці плани.

Німці тимчасово стишили політику переслідування євреїв. Прибрали з вулиць принизливі гасла. Чиновники МОК бачили відретушовану картинку. Близько 800 представників ромів і синті арештували і вивезли за межі міста.

Нацисти влаштували таємні расові чистки в збірній. Фехтувальницю Хелен Майєр, яку називали «Білявою Хе» і еталоном арійської краси, виключили зі спорту через єврейське походження батька. Після скандалу її показово повернули як єдиний виняток.

Президент США Франклін Рузвельт не фінансував поїздку команди. Рішення ухвалив Американський олімпійський комітет на чолі з Евері Брендеджем. Темношкірі учасники їхали, щоб спростувати расову теорію. Збірна США рушила на пароплаві в тісних каютах III класу.

Жодна держава офіційно не бойкотувала Олімпіаду. Туди приїхав і П’єр де Кубертен. Нацисти намагалися здобути його прихильність.

Між самогубством і геніальним маркетингом

Олімпіада стала шансом для баварських виробників взуття Рудольфа і Адольфа Дасслерів. Після приходу нацистів до влади брати вступили в НСДАП. Напередодні ігор їхня фірма отримала великі замовлення для збірної Німеччини.

Дізнавшись про прибуття американської делегації, Адольф Дасслер наважився на ризикований крок. Він запропонував лідеру збірної 22-річному Джессі Оуенсу свої найкращі шиповки. Після цього американець міг змагатися на рівних.

На другий день перемогли три німецькі атлети. Гітлер запросив їх до ложі. Але голова МОК натякнув, що треба вітати всіх або нікого. Фюрер обрав друге. Наступного дня в бігу на 100 метрів найшвидшим виявився Оуенс.

Існує легенда, що Гітлер пішов зі стадіону. Насправді він ложу не залишав. 4 серпня Оуенс стрибнув далі за Лутца Лонга і встановив олімпійський рекорд. 5 серпня він переміг у бігу на 200 м. Геббельс записав у щоденнику: «Ми, німці, здобули одну золоту медаль, а американці три, з них дві — негри. Це ганьба».

9 серпня команда США з Оуенсом поставила світовий рекорд в естафеті 4×100 метрів. Перед стартом єврейських спортсменів замінили на темношкірих. Нацистська преса намагалася применшити успіх. Прості німці сприймали виступи з захватом.

Дослідники сперечаються: чим був продиктований вчинок Дасслера? Швидше геніальним маркетинговим ходом. Якщо лідер американської збірної виграє в його взутті, компанія отримає світове визнання.

Від покарання його врятувало те, що Оуенс виступав як студент. Формально виробник нічого не порушив. Перемога у німецьких шиповках стала нагодою підкреслити їхню якість.

Німецька команда виграла медальний залік із 89 медалями, з них 33 золотих. США стали другими з 56 медалями, з них 24 золотих. 14 із цих медалей, зокрема 8 золотих, здобули афроамериканці. Це стало ударом по міфу про перевагу арійської раси.

Оскільки не кожен міг дозволити собі телевізор, створили 25 громадських телекабачків. Аудиторія становила понад 150 тисяч глядачів. Радіорепортаж слухали понад сорок країн. На ігри приїхали близько 4 мільйонів уболівальників.

Особливу роль зіграла Лені Ріфеншталь. Вона зняла фільм «Олімпія», який пізніше визнали шедевром. Проте він був частиною пропаганди.

Джійство справило враження на світову спільноту. Мало хто зрозумів головне: Гітлер використав ігри, щоб приспати пильність. За три роки, 1 вересня 1939-го, Німеччина нападе на Польщу.

Після Олімпіади Оуенс побачив, що дискримінація нікуди не поділася. Президент Рузвельт не прийняв переможців. Атлет заявив: «Гітлер мене не образив. Рузвельт — ось хто мене образив».

Адольф Дасслер після війни уникнув суворого покарання. Брати посварилися і 1948 року поділили бізнес: Рудольф заснував Puma, Адольф — Adidas.

Берлінська Олімпіада заклала багато традицій. Вперше провели естафету олімпійського вогню. Змагалися 4066 атлетів із 49 країн. Стадіон вмістив 100 тисяч глядачів. Встановили 33 світові рекорди. Вперше широко використали телебачення.