3 група інвалідності: перелік захворювань
У 2026 році третя група інвалідності в Україні присвоюється не за наявністю конкретного діагнозу зі старого списку, а за помірним ступенем обмеження життєдіяльності — коли людина може працювати, самостійно пересуватися та обслуговувати себе, але відчуває помітні труднощі, що вимагають адаптації, допоміжних засобів або періодичної підтримки. Це статус, який відкриває доступ до трудових гарантій, медичної реабілітації та невеликих соціальних виплат, водночас залишаючи простір для повноцінного життя.
Сучасна система оцінювання повсякденного функціонування, запроваджена з 1 січня 2025 року, відходить від жорстких переліків хвороб і фокусується на реальному впливі стану здоров’я на сім критеріїв життєдіяльності. Експертні команди в лікарнях аналізують медичні документи, результати обстежень і те, як захворювання чи травма впливає на щоденні справи. Такий підхід робить процес прозорішим і справедливішим, хоча й вимагає ретельної підготовки документів.
Багато людей з хронічними захворюваннями опорно-рухового апарату, помірними порушеннями зору чи слуху, компенсованими вадами серця чи легень, наслідками онкологічного лікування чи воєнних травм успішно отримують саме третю групу. Вона дозволяє продовжувати кар’єру з певними адаптаціями робочого місця, отримувати додаткові дні відпустки та захист від необґрунтованого звільнення.
Нова система оцінювання: що змінилося у 2026 році
До 2025 року рішення приймали медико-соціальні експертні комісії, і багато сайтів досі публікують застарілі переліки з Постанови КМУ № 10. Тепер усе інакше. Експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування працюють у багатопрофільних лікарнях, рішення ухвалюють колегіально на основі електронних документів, а для важкохворих доступні заочна та дистанційна форми.
Старий підхід «діагноз = група» поступився місцем індивідуальній оцінці. Навіть якщо в людини є анатомічний дефект чи хронічна хвороба зі старого переліку, рішення залежить від того, наскільки це обмежує самообслуговування, пересування чи працю. Якщо обмеження помірні — перша ступінь — призначають третю групу. Якщо стан стабільний і не прогресує роками, група може бути встановлена без зазначення строку повторного оцінювання.
Сім критеріїв життєдіяльності та помірне обмеження першої ступені
Третя група виникає, коли є помірні труднощі хоча б в одному з критеріїв. Ось як це виглядає на практиці.
Самообслуговування першої ступені — людина справляється з гігієною, одяганням і приготуванням їжі, але потребує допоміжних засобів (спеціальна ложка, кнопки-блискавки, душовий стілець) або допомоги один-два рази на день для складніших дій.
Пересування першої ступені — людина ходить самостійно, але повільніше, з палицею чи короткими зупинками, долає 200–300 метрів без сильної втоми, користується громадським транспортом, проте уникає довгих сходів і нерівних поверхонь.
Орієнтація першої ступені — потрібні окуляри чи слуховий апарат постійного носіння, у незнайомому місці виникають труднощі з навігацією, але з допомогою чи попередньою підготовкою людина справляється.
Спілкування першої ступені — людина веде розмову, однак у великих колективах чи при сильному шумі втомлюється швидше, іноді використовує письмові повідомлення чи читання з губ.
Контроль поведінки першої ступені — у звичних ситуаціях людина контролює емоції та дії, але в стресових умовах (натовп, термінові дедлайни) потребує підтримки близьких чи психолога, щоб уникнути імпульсивних вчинків.
Навчання першої ступені — людина засвоює матеріал, проте потребує більше часу, адаптованих матеріалів чи періодичної допомоги викладача.
Трудова діяльність першої ступені — людина працює, але не може виконувати важку фізичну працю, тривале стояння чи роботу з високою концентрацією без перерв; часто потрібне гнучке робоче місце чи скорочений день.
Саме поєднання таких помірних обмежень і дає підставу для третьої групи. Важливо: не обов’язково мати проблеми в усіх семи сферах — достатньо однієї-двох, якщо вони стійкі та підтверджені документами.
Які стани найчастіше призводять до третьої групи
Немає вичерпного «переліку захворювань» у старому розумінні, проте практика експертних команд показує стійкі закономірності. Ось приклади станів, які часто супроводжуються помірними функціональними обмеженнями.
Хронічні захворювання опорно-рухового апарату — деформуючий артроз великих суглобів, остеохондроз хребта з радикулярним синдромом, наслідки переломів з помірним порушенням рухливості. Людина може ходити і працювати за комп’ютером, але довге стояння, підйом вантажів чи тривалі поїздки викликають біль і набряки.
Порушення зору та слуху помірного ступеня — гострота зору після корекції 0,1–0,3 на краще око, двостороння туговухість, що потребує слухового апарата. Людина читає, спілкується, водить авто з обмеженнями, але швидко втомлюється в умовах яскравого світла чи шуму.
Втрата одного з парних органів у компенсованому стані — відсутність однієї нирки, легені чи ока після успішного лікування. Якщо друга нирка працює добре, а людина веде активний спосіб життя з певними дієтичними обмеженнями — часто саме третя група.
Серцево-легеневі захворювання з помірною серцевою недостатністю або ХОЗЛ — людина виконує домашні справи і легку роботу, але уникає фізичних навантажень, підйомів сходами без зупинок і роботи на висоті.
Цукровий діабет з мікроангіопатіями або нейропатією, що не потребує постійного стороннього догляду, але обмежує тривале перебування на ногах і вимагає частих перерв на контроль цукру.
Наслідки онкологічного лікування — після мастектомії, резекції шлунка чи хіміотерапії в стадії ремісії, коли зберігається втома, зниження імунітету та потреба в регулярних обстеженнях.
Психічні розлади помірного ступеня — тривожно-депресивні розлади, шизофренія в стадії стійкої ремісії з підтримуючою терапією. Людина працює і спілкується, але в періоди загострення потребує гнучкого графіка та психологічної підтримки.
Воєнні та виробничі травми з помірними залишковими явищами — уламкові поранення м’яких тканин, опіки, що зажили з рубцями, які обмежують рухливість, але не роблять людину повністю залежною.
Кожен випадок розглядається індивідуально. Одна й та сама хвороба в різних людей може дати різний ступінь обмеження залежно від професії, способу життя та наявності компенсаційних механізмів.
| Стан / захворювання | Типові обмеження 1 ступеня | Ймовірність отримання 3 групи |
|---|---|---|
| Деформуючий артроз кульшового/колінного суглоба | Біль при тривалому стоянні та ходьбі понад 200 м, потреба в палиці на довгі відстані | Висока при підтвердженому зниженні рухливості |
| Помірна двостороння туговухість | Потреба в слуховому апараті, труднощі в шумному середовищі та на нарадах | Висока |
| Стан після видалення однієї нирки (компенсований) | Обмеження важкої фізичної праці, потреба в дієті та регулярному контролі | Середня-висока |
| Хронічна серцева недостатність I–II ФК | Задишка при підйомі на 2–3 поверх, швидка втома при фізичному навантаженні | Висока |
| Наслідки мастектомії з лімфостазом | Обмеження підйому важких предметів однією рукою, набряки, потреба в компресійній білизні | Середня-висока |
Найважливіше — експертна команда оцінює не діагноз сам по собі, а реальний вплив на повсякденне життя людини. Навіть «легкий» на перший погляд стан може дати третю групу, якщо він стійко обмежує працездатність чи самообслуговування.
Як оформити 3 групу інвалідності: практичний маршрут
Спочатку зверніться до сімейного лікаря або лікуючого спеціаліста. Після обстежень, що підтверджують стійкість порушень (зазвичай не менше 12 місяців), лікар формує електронне направлення на оцінювання повсякденного функціонування.
Документи передаються автоматично в систему. Експертна команда розглядає справу, за потреби запрошує на очний огляд або проводить заочне оцінювання. Рішення приймається протягом кількох тижнів. Якщо група встановлена вперше — найчастіше на один рік з подальшим переглядом.
Після рішення видається витяг з висновку експертної команди — це основний документ, що замінює колишню довідку МСЕК. З ним можна звертатися до Пенсійного фонду за виплатами, до роботодавця — за трудовими гарантіями, до соціальних служб — за технічними засобами реабілітації.
Пільги та права осіб з третьою групою інвалідності
Третя група дає право на пенсію по інвалідності (як правило, 50 % пенсії за віком за наявності стажу) або державну соціальну допомогу. Розмір залежить від страхового стажу та інших обставин, але зазвичай modestніший, ніж у першої та другої груп.
Трудові гарантії — найвагоміша частина підтримки: додаткова відпустка на два календарні дні, право на до 30 днів неоплачуваної відпустки на рік, захист від звільнення з ініціативи роботодавця (крім ліквідації), можливість вимагати адаптації робочого місця. Багато людей з третьою групою працюють повний день і будують кар’єру.
Медичні та соціальні пільги включають 50 % знижку на рецептурні ліки (або безкоштовне забезпечення при низькому доході), безкоштовний або пільговий проїзд у міському громадському транспорті, можливість отримати путівку на санаторно-курортне лікування за медичними показаннями, технічні засоби реабілітації (милиці, слухові апарати, протези) на пільгових умовах. Також діє податкова соціальна пільга та деякі пільги на землю для малозабезпечених.
Практичні поради для успішного проходження оцінювання
- Збирайте всі виписки, результати обстежень, висновки вузьких спеціалістів за останні 12–24 місяці — чим повніша історія хвороби, тим легше команді оцінити стійкість порушень.
- Фіксуйте реальні труднощі в щоденному житті: ведіть короткий щоденник, де відзначаєте, скільки часу займає прогулянка, як часто потрібні перерви на роботі, які дії викликають біль чи втому. Ці нотатки допоможуть на прийомі.
- Не перебільшуйте і не применшуйте симптоми. Експертна команда працює з об’єктивними даними та функціональними тестами; чесність і точність опису свого стану — найкраща стратегія.
- Якщо отримали відмову або не погоджуєтесь зі ступенем обмеження — оскаржуйте рішення в позасудовому порядку до Центру оцінювання або в суді протягом шести місяців. Багато рішень переглядають на користь людини при наявності додаткових доказів.
- Паралельно з оформленням статусу зверніться до реабілітолога — індивідуальна програма реабілітації допоможе максимально зберегти та покращити функціональні можливості, що важливо і для якості життя, і для майбутніх переглядів.
Третя група інвалідності — це не вирок і не «клеймо», а інструмент, що дає можливість працювати, отримувати підтримку та планувати життя з урахуванням реальних можливостей організму.
Люди з такою групою щодня доводять, що помірні обмеження не заважають бути активними батьками, професіоналами та громадянами. Головне — вчасно звернутися за допомогою, зібрати повний пакет документів і чесно описати, як саме захворювання впливає на ваше повсякденне життя. Система 2026 року стала ближчою до реальних потреб людини, і це дає надію на більш справедливе та humane ставлення до кожного, хто потребує підтримки.
