Хто був останнім гетьманом України: дві долі однієї традиції
Кирило Розумовський завершив довгу епоху козацького самоврядування, ставши останнім гетьманом Війська Запорозького у 1764 році. Його правління, попри реформи та спроби модернізації, закінчилося ліквідацією Гетьманщини імператрицею Катериною II.
Хронологічно ж останнім, хто носив титул гетьмана України, був Павло Скоропадський — у 1918 році він очолив Українську Державу, відродивши давню традицію на короткий, але яскравий період посеред революційного хаосу.
Обидві постаті — це не просто імена в підручниках, а живі символи боротьби за українську державність, яка то згасала під тиском імперій, то спалахувала знову в найскладніші часи. Їхні історії розкривають глибину втрат і надії, що формували національну ідентичність на століття вперед.
Гетьманат під ударом імперії: шлях Кирила Розумовського до влади та його падіння
Кирило Григорович Розумовський народився 1728 року в селі Лемеші на Чернігівщині в родині звичайного козака. Доля подарувала йому неймовірний злет завдяки старшому брату Олексію, який став фаворитом імператриці Єлизавети Петрівни. Уже в 1744 році брати отримали графський титул, а молодий Кирило здобув блискучу європейську освіту в університетах Кенігсберга, Берліна, Геттінгена та Страсбурга під керівництвом самого Леонарда Ейлера.
22 лютого 1750 року на Глухівській раді, за прямою вказівкою Петербурга, 22-річного Кирила заочно обрали гетьманом Війська Запорозького. Він навіть не приїхав на церемонію — залишився в столиці імперії. Резиденцію перенесли до Батурина, і молодий граф опинився на чолі майже автономної української території.
За чотирнадцять років правління Розумовський намагався перетворити Гетьманщину на сучасну європейську державу. Він поділив територію на повіти, запровадив шляхетські суди, реформував армію за європейськими зразками, дбав про торгівлю та промисловість. Гетьман планував відкрити університет у Батурині, підтримував науку, літературу та мистецтво. У 1752 році він навіть видав указ, що обмежував поширення кріпацтва на українських землях.
Але реальна влада залишалася в руках російських урядовців. Старшина розділилася на консерваторів і тих, хто мріяв про спадкову гетьманську монархію. У 1763–1764 роках Кирило подав петицію про визнання гетьманства спадковим у його роді. Катерина II використала цей документ як ідеальний привід. 10 листопада 1764 року гетьманство ліквідували указом. Розумовський зрікся посади, отримав щедру пенсію, маєтки та високий чин генерал-фельдмаршала.
Саме за правління Кирила Розумовського, попри всі його зусилля з модернізації, імперська влада остаточно ліквідувала інститут гетьманства, закривши одну з найяскравіших сторінок української історії.
Після відставки граф прожив ще майже сорок років. Він обіймав посаду президента Петербурзької академії наук, багато часу проводив за кордоном і в столицях. Але серцем завжди повертався до Батурина, де збудував розкішний палацово-парковий ансамбль. Саме там 1803 року він помер і був похований у склепі Воскресенської церкви.
Відродження титулу в буремному 1918-му: Павло Скоропадський
Майже півтора століття потому, у квітні 1918 року, титул гетьмана знову пролунав над Києвом. Павло Петрович Скоропадський, нащадок старовинного козацько-старшинського роду, генерал-лейтенант російської армії, учасник російсько-японської та Першої світової воєн, став Гетьманом усієї України.
Його родина зберігала портрети гетьманів, українські звичаї та мову. У 1917 році Скоропадський активно українізував свій корпус, а в жовтні обрали отаманом Вільного козацтва. Коли Центральна Рада проводила соціалістичні експерименти, а селяни бунтували, німецьке командування підтримало переворот. 29 квітня на Всеукраїнському з’їзді хліборобів у київському цирку Павла Скоропадського проголосили гетьманом.
У Софійському соборі відбулося миропомазання. Нова Українська Держава отримала «Закони про тимчасовий державний устрій» — суміш республіканських і монархічних засад з сильною владою гетьмана. Скоропадський відновив приватну власність на землю, стабілізував фінанси, запустив залізниці.
14 листопада 1918 року він підписав закон про заснування Української академії наук у Києві — події, яка стала одним із найважливіших культурних досягнень того короткого періоду. Гетьманат тривав лише сім з половиною місяців, але за цей час вдалося створити державні інституції, сформувати регулярну армію та започаткувати системну роботу над українською наукою.
Павло Скоропадський не просто взяв владу — він свідомо відродив титул гетьмана, пов’язавши свою долю з тисячолітньою традицією козацької державності.
Кінець настав швидко. Після капітуляції Німеччини в листопаді 1918 року німецькі війська почали залишати Україну. Директорія на чолі з Симоном Петлюрою підняла повстання. 14 грудня Скоропадський зрікся влади на користь Ради міністрів і виїхав до Німеччини. Там він прожив до 1945 року, зберігаючи зв’язок з українською еміграцією.
Дві епохи, два гетьмани: порівняння в таблиці
Щоб чітко побачити відмінності та спільне в долях двох чоловіків, яких історія пов’язала зі званням останнього гетьмана, варто поглянути на таблицю.
| Аспект | Кирило Розумовський | Павло Скоропадський |
|---|---|---|
| Період правління | 1750–1764 (14 років) | 29 квітня – 14 грудня 1918 (7,5 місяців) |
| Походження та освіта | Козацька родина, європейські університети, фаворит імператриці | Аристократичний рід нащадків гетьманів, військова кар’єра, бойовий досвід |
| Ключові досягнення | Реформи судочинства, армії, торгівлі; підтримка науки та культури; палац у Батурині | Заснування Української академії наук, стабілізація економіки, українізація інституцій |
| Причини завершення влади | Ліквідація Гетьманщини Катериною II (петиція про спадковість стала приводом) | Втрата німецької підтримки після закінчення Першої світової, повстання Директорії |
| Сучасна пам’ять | Палац і церква в Батурині — національний заповідник, символ козацької державності | Переоцінка як державного діяча, інтерес до консервативного проєкту 1918 року |
Інформація для таблиці базується на матеріалах Українського інституту національної пам’яті та історичних дослідженнях.
Цікаві факти про гетьманів, яких називають останніми
- Наймолодший гетьман в історії. Кирило Розумовський обійняв посаду у віці всього 22 років — один із наймолодших правителів Європи того часу. Обрання відбулося заочно, за прямою вказівкою імператриці.
- Засновник головної наукової установи країни. 14 листопада 1918 року Павло Скоропадський підписав закон про створення Української академії наук. Сьогодні це Національна академія наук України — пряма спадкоємиця гетьманського рішення.
- Палац, що пережив століття. Після втрати влади Розумовський збудував у Батурині розкішний палацово-парковий ансамбль. Сьогодні відновлений палац є одним із найяскравіших символів гетьманської доби і приваблює десятки тисяч відвідувачів щороку.
- Нащадок кількох гетьманів. Павло Скоропадський був прямим нащадком гетьмана Івана Скоропадського та мав родинні зв’язки з родом Розумовських через шлюби попередніх поколінь.
- Європейський вишкіл проти фронтової загартованості. Розумовський навчався в найкращих університетах Європи, а Скоропадський пройшов крізь вогонь двох воєн і отримав найвищі бойові нагороди Російської імперії.
Хронологічно останнім гетьманом України став саме Павло Скоропадський, бо після 1918 року ніхто більше не обіймав цього титулу в українській державі.
Сьогодні, коли Україна знову виборює своє право на незалежність і власний шлях, історії двох останніх гетьманів звучать особливо гостро. У Батурині досі стоїть палац, а в архівах зберігаються грамоти, мемуари та закони. Ці документи не просто нагадують про минуле — вони продовжують розмову про те, якою сильною, впорядкованою та водночас національною може бути українська держава.
