Маша Єфросиніна: шлях від керченської дівчини до ікони українського телебачення

Маша Єфросиніна — одна з найяскравіших телеведучих України, чиє ім’я вже понад чверть століття асоціюється з ранковими шоу, великими ефірами та сміливими інтерв’ю. Народившись у Керчі 25 травня 1979 року, вона з золотою медаллю закінчила школу, опанувала англійську та іспанську в Київському університеті імені Тараса Шевченка і вже в 19 років вийшла в ефір УТ-1.

Сьогодні Марія Олександрівна Єфросиніна — не лише зірка екрана, а й громадська діячка, засновниця «Фонду Маша», почесна амбасадорка Фонду ООН у галузі народонаселення та дружина військовослужбовця. Її історія — це суміш блискучих кар’єрних злетів, сімейних радощів і глибокої особистої відповідальності перед країною.

За роки на телебаченні вона провела Євробачення-2005, очолювала «Фабрику зірок», створювала власні ток-шоу і стала голосом благодійності. Її життя наповнене контрастами: від блискучих світських заходів до роботи з жінками, які пережили насильство, і підтримки чоловіка, що служить у ЗСУ.

Дитинство в Керчі та шлях до Києва

Маленька Маша зростала в родині інженера-будівельника Олександра Борисовича та економістки Людмили Павлівни. Батьки певний час працювали в Магадані, тож перші шість років життя дівчинка провела далеко від Криму. Повернення до Керчі принесло спокійне дитинство біля моря, але вже тоді майбутня зірка мріяла про великий світ.

Школу вона закінчила із золотою медаллю. Це не просто галочка в біографії — це свідчення характеру, який пізніше допоможе витримувати шалений темп телевізійних зйомок і благодійних проєктів. У Київ вона поїхала цілеспрямовано: вступила до Інституту філології КНУ імені Тараса Шевченка на спеціальність перекладача англійської та іспанської мов. Мови стали її першим інструментом, а телебачення — другою мовою, якою вона заговорила до мільйонів.

Телевізійна кар’єра: від «Щасливого дзвінка» до власних шоу

У 1998 році дев’ятнадцятирічна Маша вперше з’явилася на екрані УТ-1 у програмі «Щасливий дзвінок». Це був скромний старт, але вже через кілька років вона стала обличчям ранкового шоу «Підйом» на Новому каналі разом із Юрієм Горбуновим. Їхній дует зібрав премію «Телетріумф» як найкраще телевізійне шоу 2002 року. Глядачі закохалися в її щирість, швидку реакцію і вміння сміятися над собою.

Пік популярності прийшов у 2005-му, коли Маша Єфросиніна разом із Павлом Шильком вела півфінали та фінал Євробачення в Києві. Понад 150 мільйонів європейців побачили українську ведучу, яка легко перемикалася між мовами і тримала увагу залу. Після цього її запрошували на ICTV («Лінія конфлікту»), «Інтер» («Один у полі», «Модний вирок»), знову на Новий канал («Фабрика зірок-3», «Фабрика зірок. Суперфінал», «Україна сльозам не вірить», «Мрії здійснюються», «Шоума$тгоуон»).

У 2014 році вона свідомо пішла з Нового каналу, щоб народити сина і зосередитися на родині. Повернення було вже в новій якості: власне ток-шоу «Відверто з Машею Єфросиніною» на каналі «Україна», проєкт «Сюрприз, сюрприз!» на СТБ, участь у «Танцях з зірками» на 1+1, суддівство в «Дивовижних людях» і «Лізі сміху». У 2025 році команда, яку вона тренувала в «Лізі сміху», стала переможцем десятого сезону.

Дані зібрані з відкритих джерел, зокрема wikipedia.org та liga.net.

Паралельно з телебаченням Маша пробувала себе в акторстві. Роль Віки в серіалі «П’ять хвилин до метро» (2006), участь у виставі «Допомогти так легко…» (2007), головна роль у серіалі «Потрійний захист» (2016) і комедії «Пригоди S Миколая» (2018) показали, що камера любить її і в драматичних, і в комедійних образах. У мультфільмі «Викрадена принцеса» вона озвучила Наїну.

Особисте життя: кохання, діти і війна

У 2003 році Маша вийшла заміж за Тимура Хромаєва — бізнесмена, сина заслуженого тренера України з баскетболу. У лютому 2004-го народилася донька Нана, а в серпні 2014-го — син Олександр. Сім’я довго залишалася відносно закритою, але війна все змінила.

З перших днів повномасштабного вторгнення Тимур Хромаєв пішов добровольцем у ЗСУ. Він служив у 112-й бригаді Київської тероборони, був командиром роти, отримав нагрудний знак «Срібний хрест» від головнокомандувача. Станом на 2025–2026 роки він обіймає посаду заступника командира роти з озброєння. Маша відкрито говорить про складність розлуки, про те, як діти ростуть, коли батько на фронті, і про те, наскільки важливим для неї є підтримувати його.

Донька Нана вже доросла, навчається за кордоном і уникає публічності. Син Олександр ходить до школи в Києві. Маша іноді показує сімейні кадри, але завжди з повагою до приватності дітей.

Громадська діяльність і «Фонд Маша»

Ще до війни Маша активно займалася благодійністю. З 2014 року вона працювала з фондом «Твоя опора», а з 2015-го очолювала його опікунську раду. Проєкт Charity Weekend збирав мільйони гривень на обладнання для дитячих реанімацій. Charity Chain разом із Валерією Гузема допоміг прооперувати понад 140 дітей з вадами серця.

У 2020 році з’явився «Фонд Маша». Спочатку фокус був на протидії домашньому насильству. Після 24 лютого 2022-го організація розширила роботу: реабілітація жінок і дітей, постраждалих від війни, психологічна підтримка, збір коштів на бронежилети та зимову форму для військовичок. У грудні 2023-го Маша зібрала понад 1,5 млн грн на уніформу, у березні 2024-го — 4 млн на анатомічні бронежилети.

Вона вела благодійні концерти «Доброго вечора, ми з України», була головною інтерв’юеркою YouTube-студії на Мюнхенській конференції з безпеки та саміті НАТО у 2023 році, виступала в штаб-квартирі ООН у Нью-Йорку на заходах, присвячених гендерній рівності.

Стиль, вплив і місце в сучасній Україні

Маша Єфросиніна завжди була законодавцем мод серед телеведучих. Її образи — від класичних суконь до сміливих total look з екошкіри — обговорюють у соцмережах. У січні 2026-го вона знову здивувала стильним виглядом, який поєднав тренди сезону з класичною елегантністю.

За версією різних видань вона неодноразово входила до рейтингів найвпливовіших жінок України. У 2020 році отримала орден «За заслуги» III ступеня. У березні 2024-го увійшла до списку «УП100. Сила жінок» від «Української правди».

Її YouTube-проєкт «Дорослі дівчатка» з Олею Поляковою проіснував п’ять років і закрився в травні 2026-го. Це був простір відвертих розмов про жіноче життя, вік, стосунки і війну. Закриття проєкту Маша пояснила природним завершенням етапу — і знову пішла далі.

За моїм досвідом спостереження за українським медіапростором останніх п’ятнадцяти років, саме такі особистості, як Маша Єфросиніна, формують нове обличчя телебачення: не лише розважальне, а й відповідальне. Вона доводить, що можна бути і зіркою ефіру, і людиною, яка реально змінює життя інших жінок.

Сьогодні Маша Єфросиніна продовжує працювати, підтримувати військових, виховувати дітей і залишатися тим голосом, який багато хто хоче чути. Її історія — це історія жінки, яка не зупиняється, навіть коли навколо гримить війна. І саме тому її ім’я досі звучить так гучно на українському телебаченні та за його межами.